Чи потрібен Музей спортивної слави на Закарпатті…

…або Проблема з його відкриттям давно з бородою

(відкритий лист–прохання)

Перш за все, «Народний Музей спортивної та олімпійської слави Закарпаття», як об’єкт, входить до Програми Президента України «25 спортивних магнітів». Нею передбачено не тільки зведення в кожній області країни сучасних спорткомплексів, а й створення музеїв, присвячених відомим спортсменам того чи іншого регіону. Це уже давно зрозуміли в Закарпатській обласній раді та облдержадміністрації. А точніше 6 років тому (травень 2015 рік) автор цих рядків звернувся з листом до депутатського корпусу Закарпаття з проханням на черговій сесії прийняти рішення стосовно облаштування «Народного музею спортивної слави Закарпаття». Такий документ був прийнятий, а лист обласної ради 07. 09. 2015 р. № 984/01–17 був направлений облдержадміністрації. У свою чергу керівництво ОДА прийняло відповідне «Розпорядження….» (23. 10. 2015 р, № 5289/06–09), а також у зазначений строк направило автору звернення відповідного листа.
У ньому, зокрема, читаю: «Враховуючи багаторічні набутки спортивних досягнень закарпатців, необхідність їх донесення до широкого загалу підростаючого покоління , а також з метою подальшої популяризації спорту та піднесення іміджу Закарпаття як спортивного краю обласна державна адміністрація підтримує ініціативу створення обласного музею історії фізичної культури і спорту в Ужгороді та області.
Питання про виділення приміщення, створення та комплектування обласного музею історії фізичної культури і спорту також передбачено пунктом 10.2 Програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012–2016 рр., затвердженням рішенням обласної ради від 13. 12. 2011 №350» (таких документів протягом останніх 75 років, думаю, було прийнято чимало. Але, як у тій байці Крилова «А віз і нині там» — Авт.).
У цьому документі, звісно, вказані конкретні виконавці: нинішні департаменти ОДА: культури, національностей та релігій, освіти і науки, молоді та спорту, Комітет фізичного виховання та спорту МОН України, а також Ужгородська міська рада, спортивні товариства, СДЮШОР, ДЮСШ, ШВСМ, ЦОП, федерації з різних видів спорту та Спілка ветеранів спорту…
Три тижні тому у Закарпатському музеї народної архітектури (адреса: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33/а, 2–ий поверх) у виставковому залі була відкрита виставка «Історія спорту Закарпаття», яка триватиме до 16. 08. ц. р.. Мені приємно, що у церемонії відкриття її взяли участь голова обласної ради Олексій Петров, начальник департаменту культури, національностей та релігій ОДА Євген Тищук та його заступник, найтитулованіший атлет Срібної Землі, 5–кратний чемпіон світу та дворазовий срібний призер олімпійських ігор з фехтування Василь Станкович, майстер спорту з цього виду спорту та літописець мукачівського спорту Григорій Куруц, унікальні футболісти — майстер спорту та арбітр всесоюзної категорії Томаш Пфайфер та гравець команд майстрів і перший лайнсмен ФІФА в Україні Степан Селменський, спортивна сім’я Дуло, ужгородські футбольні статисти Михайло Рущак та Володимир Католик, члени виконкому обласного відділення НОК України Михайло Молнар, Володимир Тарасюк, Іван Маріонда, багато інших ветеранів спорту, колег, чимало працівників музею зі своїм керівником Василем Коцаном тощо.
Як голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України та член виконкому обласного відділення НОК України хочу у четвер, 12 серпня, о 15 годині у цьому ж приміщенні провести прес–конференцію. Її порядок денний «Чи потрібен «Народний музей спортивної слави Закарпаття у нашому краї?, а також огляд діючої виставки. Я намагатимуся ще раз переконати тих, від кого залежить знайти нарешті приміщення для «Музею….», а не «годувати» мене наївними і не обґрунтованими відписками.
Так, нещодавно в Ужгороді та Мукачеві були відкриті кімнати–музеї заслуженим майстрам спорту, Почесним громадянам міста над Ужем та Латорицею Й. Сабо та В. Турянчику. Але це крапля води у морі. Чому? Бо наш край справді з чудовим спортивним минулим. Для ілюстрації наведу кілька фактів. Наприкінці 2019 року колеги з Івано–Франківська запросили мене до себе на відкриття «Музею футболу» на своїй головній спортивній арені «Рух». На урочистому відкритті міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків наголосив: «Ми створили спортивну алею наших славних спортсменів – це європейська традиція. У рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв» ми встановили меморіальну дошку нашому колишньому славному голкіперу та дитячому тренеру Емілю Микульцю. Це вже третій наш герой з Прикарпатського обласного центру. Ми продовжимо цю потрібну й благородну справу. Наших героїв повинно знати нинішнє покоління», – резюмував міський голова Івано-Франківська.

Еміль Микулець

Мій коментар: Еміль Микулець — вихованець закарпатської школи футболу. Він родом із с. Буштино, що на Тячівщині. Меморіальну дошку на честь футболіста-закарпатця (див. ліворуч) встановили на фасаді міського стадіону «Рух» (див. мою статтю «Символічний ФК «Прикарпаття» Івано-Франківськ на закарпатський лад», 30. 07. 2020 р, «Карпатський об’єктив»). До речі, з цього села і професор Василь Соломонко, котрий свого часу був «хрещеним батьком» ФК «Карпати Львів. Знай наших!
Невже на Прикарпатті нема свого героя. Виходить, що нема. Бо якщо на Закарпатті є сім заслужених майстрів спорту (змс) з футболу (М. Михалина, Й. Сабо, В. Турянчик, С. Решко, В. Рац, І. Яремчук та Й. Беца), то на Прикарпатті та Буковині — жодного, а на Львівщині — один (А. Баль). За всю історію київського «Динамо» (радянський період — 1927–1991 рр.) звання змс були удостоєні 42 гравців, а кожен сьомий з них — це закарпатець. Ми практично маємо з усіх ігрових видів спорту, що культивуються в області, олімпійських чемпіонів: футбол — Й. Беца, гандбол — Н. Гецко–Лобова, баскетбол — М. Копча–Ткаченко, волейбол — Р. Герій…
У середині 80–их років у складі збірної колишнього СРСР з футболу було троє закарпатців — В. Рац, І. Яремчук та В. Пасулько. І таких фактів можу назвати ще добрий десяток…
Але про них і про долю «Музею спортивної слави» більш детально поговоримо у четвер (12 серпня), о 15 годині за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33/а).
Звичайно, у першу чергу чекаю тих, хто приймав відповідні рішення щодо відкриття «Музею…» (представників ОДА та обласної ради), виконавців, ветеранів спорту, керівників і фахівців спортивних організацій, колег–журналістів, викладачів та студентів факультету здоров’я та фізичного виховання УжНУ, учителів фізичного виховання і всіх тих, хто дорожить своїм минулим і пам’ятає безсмертний вислів М.Т. Рильського «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани».

З повагою,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України,
Ініціатор створення «Музею спортивної слави Закарпаття»
Василь Гаджега.
Мій контактний телефон (095-73-83-101) і електронна пошта: vasil.gadzhega@gmail.com

Поділись з друзями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *