Долучіться земляки до свята чудового!

«Хто не знає свого минулого,
ой не вартий майбутнього,
хто не відає про славу своїх предків,
той сам не вартий пошани»
М.Т. Рильського

Спортивна громадськість Закарпаття 19 грудня, на Святого Миколая, в ужгородському СК «Юність», святкуватиме 125–річчя з того дня, як по Срібній Землі покотився футбольний м’яч. А нові документи в архівах Будапешта, Дебрецена та Ужгорода, які підтверджують, що футбол на нинішніх українських землях зародився саме на нинішньому Закарпатті у жовтні 1893 року (Підкарпатська Русь, Австро–Угорщина), розшукали історики крайового футболу Михайло Рущак, Володимир Католик, Володимир Баняс (Київ), який родом із Хуста та автор цих рядків.
А футбол у нашому краї з’явився у 1893 році не випадково. Цьому передувала насамперед реформа освіти в Угорщині, зміна у ставленні влади до значення уроків гімнастики (фізичного виховання) в школі. А найголовнішими факторами появи футболу на Закарпатті є: по–перше — виділення міською владою (мер Міхай Фінцицький — див. фото справа) Ужгородській гімназії 7 голдів землі (майже 4 га) на якій були облаштовані футбольне поле та тенісний корт (див. зліва)
По–друге, у Будапешті 9–14 жовтня 1893 р. був проведений всеугорський семінар, на якому учасників ознайомили з новими ігровими видами спорту (теніс, бадмінтон та футбол).Представником від Ужгородської гімназії на всеугорській нараді був Іштван Медрецький, що й вказано у гімназійному віснику 1893‑1894 рр. (див справа): Попередньо термін курсів було призначено на 25–30 вересня 1893 року, однак через епідемію холери (1892–1894 рр. смертність на Галичині, Буковині та Підкарпатській Русі від цієї недуги становила 36,8–48 % від усіх захворювань) термін перенесли на середину жовтня.
Перед початком курсів у центральних угорських газетах була наведена їх детальна програма, яка щодня складалася з трьох частин: теоретична, яка проходила в реальній школі 5-го округу Будапешта (лектори Іван Сігетварі та Дюла Доллінгер), та двох практичних на майданчику міського парку під керівництвом Отто Йожефа, вчителя реальної школи, людини, яку, до речі, вважають одним із батьків угорського футболу. З розкладу ми можемо дізнатися, що власне футболу вчителів середніх шкіл навчали в суботу, 14 жовтня.
Про важливість і неординарність такої події, як курси для вчителів гімнастики, їх роль і вагу в оновленні навчального процесу у середніх школах свідчить і той факт, що 13 жовтня до учасників семінару завітав сам міністр граф Олбін Чакі.
Ну й нарешті 15 жовтня, після завершення курсів, багато центральних газет опублікували детальні звіти про всеугорський семінар. У них також надруковані прізвища всіх учителів гімнастики, які брали участь у цьому заході. Серед них знаходимо і прізвища закарпатських учителів: Ужгородської гімназії — Іштвана Медрецького, Мукачівської гімназії — Михайла Кабація та Берегівської реальної школи — Густава Бенеча (див. зліва).
По–четверте, підвищення зарплати вчителям гімнастики; Цей крок додав посаді престижу і. Адже нерідко для викладача фізкультури в школі це був не основний предмет, а лише додаткове навантаження. Про цей факт ми теж можемо дізнатися з щорічника Ужгородської гімназії (1893/1894 навчальний рік). У цьому навчальному закладі уроки гімнастики вели троє вчителів. Наприклад, відомим учителем гімнастики в Ужгородській католицькій гімназії був Іштван Медрецький (див. зліва фотокопії). Уроки фізичного виховання в закладі він вів ще з 1875 року. Однак перш за все він був відомим біологом, викладав природознавство в гімназії, а його статті з орнітології друкувалися в фахових журналах того часу. Так само його не менш шанований колега Іштван Лаудон викладав угорську, латину та грецьку, був відомим ботаніком (досі в місті збереглася частина його дендропарку), а уроки гімнастики були для нього також лише додатковим навантаженням. Ференц Шюргер крім гімнастики викладав також історію та географію (див. зліва).
Аби доповнити вищесказане, наведемо витяг із матеріалу «Родовід закарпатців Грабарів: інтелігенти, гідні пам’яті нащадків» (mail.prozak@gmail.com): «Ужгородець Ш. Грабар (1841 р. н. —1924 р. с.), який був професійним військовим, що мешкав із родиною в Будапешті, про свого сина-тезка згадує: «Він народився 17 серпня 1883 року в Будапешті. Здобувши початкову освіту в столиці Угорщини, 10-річний син продовжив навчання в Ужгородській королівській католицькій гімназії ім. Другетів. Цей заклад у ці роки відзначався високим рівнем освіти, видатними педагогами. Досить сказати, що класним керівником Шандора був натураліст Іштван Лаудон, який у центрі Ужгорода на придбаній ним земельній ділянці заклав дендрарій інтродукованих екзотичних порід дерев, залишки якого ще й сьогодні прикрашають наше місто. Не менш відомим був і другий педагог гімназії Іштван Медрецький — математик, фізик, викладач музики та фізкультури, природолюб і знавець птахів нашого краю. Вочевидь, під впливом харизми цієї людини Шандор Грабар захоплювався музикою, орнітологією…».
По п’яте, У щорічнику Ужгородської гімназії за 1893/1894 навчальний рік надрукована шкільна програма для учнів 5-го класу гімназії. Також є інформація про те, що головним учителем гімнастики був Шюргер, а викладав своїм гімназистам нові ігрові командні види спорту І. Медрецький — це й зрозуміло, адже саме він був у Будапешті на курсах. І головний факт, що підтверджує виникнення футболу на теренах нашої області — це на 122-й сторінці цього щорічника є перелік ігор, якими займалися гімназисти з жовтня 1893 року. Серед них є і «англійський копаний м’яч» (angol rugó-labda)» (див. внизу).
Фундаментальний і підсумковий матеріал про роботу семінару, що тривав майже тиждень у столиці Угорщини, підготував лектор цих навчальних курсів Іван Сігетварі, який назвав свою статтю «Перші курси в Угорщині». Вона була надрукована в альманаху «Budapesti szemle” a magyar tudomány akadémia megbízásából (“Будапештський огляд” від імені Угорської академії наук, 1894, том 48, номер 208, с. 127-133. У ній він ще раз детально обґрунтував і назвав конкретні причини (головна з них — епідемія холери) перенесення семінару для викладачів гімнастики середніх шкіл із вересня на середину жовтня 1893 року.

Василь Гаджега,
голова крайового осередку Асоціації спортивних журналістів України
,

Фотокопії всіх архівних матеріалів зберігаються в автора матеріалу.
PS: організатори проведення ювілею «125 років закарпатському футболу» щиро запрошують у першу чергу знаних футболістів, які проживають у столиці, змс СРСР Й. Сабо, С. Решка, І. Яремчука, історика закарпатського та українського футболу В. Баняса, а також членів Клубу Закарпатської культури у Києві Івана Магея, Миколу Бідзілю, Тібора Ваша та інших гарних земляків. Нагадаємо, що наш край — футбольне ельдорадо в Україні. Треба факти, будь ласка: за всю історію київського «Динамо» (1927 – 1992 рр.) у його складі 42 гравців були удостоєні звань заслужений майстер спорту СРСР (прирівнюється до народного артиста Радянського Союзу — на Закарпатті таке звання має лише берегівчанка Ціпола). Кожен 7–ий із них — це закарпатець (М. Михалина, В. Турянчик, Й. Сабо, С. Решко, В. Рац та І. Яремчук і + мсмк Ф. Медвідь).
По–друге, у 80-их роках за «основу» збірної СРСР грало відразу троє наших земляків (В. Рац, І. Яремчук та В. Пасулько).
Наш земляк Томаш Пфайфер єдиний у колишньому СРСР, які має такі спортивні звання — майстер спорту СРСР та суддя всесоюзної категорії. І аналогічних фактів можу навести ще з десяток.

Календар Кротон

З повагою В. Гаджега: З А К А Р П А Т Т Я.

Поділись з друзями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *